Цей стандарт був анонсований в 2002 р. компаніями Sony та Philips. По суті, цей формат розроблявся практично з нуля. Його творці не прагнули зберегти максимальну схожість із DVD, що в підсумку дозволило не тільки підвищити ємність у порівнянні з HD DVD, але й мати запас масштабованості в майбутньому.

Назва Blu-ray — навмисне написана без літери "e" (ератив від blue(англ. синій). Це зроблено з метою реєстрації цієї торгової марки, оскільки у правильному написанні це словосполучення є загальновживаним і не може бути зареєстроване як торгова марка.

 

Особливість технології

   Blu-ray використовує синій (правильніше — фіолетовий ) лазер з довжиною хвилі 405 нм. (DVD червоний 650 нм, CD інфрачервоний 780 нм).

   Реєструючий шар знаходиться на відстані 0,1 мм від поверхні диска (HD DVD та DVD — 0,6 мм).

   В Blu-ray приводах застосовується лінза зі збільшеною числовою апертурою, що разом з наближенням реєструючого шару, забезпечує розширення кута зору OPU накопичувача. Це істотно підвищило стабільність зчитування даних з носія, дозволивши підвищити щільність розміщення доріжок при збереженні співвідношення сигнал/шум.

   Відстань між треками для Blu-ray становить 0,32 мкм (в HD DVD 0,4 мкм)

Збільшення числової апертури призвело до необхідності переробки механічної частини накопичувача і, як наслідок, його подорожчання. Але в той же час знизило вимоги до якості самих дисків, істотно підвищивши відсоток виходу придатних дисків, що згодом приведе до здешевлення Blu-ray-носіїв.