prog mater  Мова програмування це формальна мова, що забезпечує зручний опис конкретних проблем, сформульованих людиною й розв'язуваних за допомогою комп'ютера. Мовою програмування пишеться програма, що дозволяє при її виконанні комп'ютером (обчислювальною системою) одержати конкретні результати. Мова програмування складається із двох складових: синтаксису й семантики. Перехід від язикових конструкцій до машинних команд здійснює транслятор мови. Та сама мова програмування може бути представлений різними реалізаціями, тобто зберігаються основні принципи й ідеї мови, розробляються зовсім різні транслятори, у синтаксисі допускаються деякі відмінності.

 Мови програмування мають різні класифікації; деякі з них наведені.

СПРОБУЙТЕ ПРОГРАМУВАННЯ НА С++

http://oksim.com.ua/index.php/komp-yuterni-tekhnologiji/programuvannya/c

Вони розділяються на мови високого й низького рівня відповідно до тем, у яких термінах слід описувати завдання. Якщо мова близька до природнього, він називається мовою високого рівня, якщо ближче до машинних команд — мовою низького рівня. Наприклад, мови С, C++, C#, Java, Basic, Pascal, Пролог — мови високого рівня, а мова асемблера — мова низького рівня.

Мови високого рівня можуть бути декларативними (наприклад, Пролог, ЛІСП) і процедурно-орієнтованими (наприклад С, Basic, Pascal). Процедурні мови розвинулись в об'єктно-орієнтовані.

Та сама мова програмування може бути реалізована у вигляді компілятора або інтерпретатора, наприклад, Quick Basic — компілятор, MSX Basic — інтерпретатор. Останнім часом з'явилися: мови змішаного типу. Вони можуть бути як компіляторами, так і інтерпретаторами залежно від бажання користувача, наприклад мова програмування в СУБД FoxPro.

Розрізняють мови універсальні й спеціалізовані, до останніх можна віднести мови керування базами даних. Можна спостерігати тенденцію розвитку мов програмування убік більшої описовості: від принципу « як робити» до принципу «що робити». Мови також стають усе більш незалежними від типів комп'ютерів.

Мови першого покоління: машинно-орієнтовані з ручним керуванням пам'яті на комп'ютерах першого покоління.

Мови другого покоління: із мнемонічною виставою команд, так звані автокоди.

Мови третього покоління: загального призначення, використовувані для створення прикладних програм будь-якого типу. Наприклад, Бейсик, Кобол, Сі й Паскаль.

Мови четвертого покоління: удосконалені, розроблені для створення спеціальних прикладних програм, для керування базами даних. Наприклад, мови програмування, сумісні з dbase, SQL.

Мови програмування п'ятого покоління: мови декларативні, об'єктно-орієнтовані й візуальні . Наприклад, Пролог, ЛІСП, C++, С#, Visual Basic, Delphi.

З появою мережі Internet зв'язана розробка спеціалізованих мов програмування, які є інтерпритованими. Інтерпретатори для них вбудовані в браузери. Це мови HTML, Javascript, Perl.